A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Нижанковицька громада
Львівська область, Старосамбірський район

Історико-географічна довідка смт Нижанковичі

          Назва

          Нижанковичі - це сучасна офіційна назва. У різні історичні періоди селище мало інші назви.  Деякі дослідження матеріалів, а також узагальнення розповідей і переказів населення дають можливість судити про те, що Нижанковичі  були населеним пунктом ще з ХIII століття. У перших спогадах Нижанковичі зустрічаються під назвою Загуменки. Під такою назвою населений пункт відомий ще з ХII століття. Дуже скупі дані не дають нам можливості пояснити походження цієї назви. Відомим є тільки те, що зараз так називається частина земельного масиву, розміщеного на північний захід від селища. Після нападу Хана Батия в  1242 році поселення знищене. Незначна частина жителів, що врятувалися втечею в навколишні ліси, заснували нове поселення під назвою Краснопіль. Згідно усних переказів, що збереглися  серед населення , назва ця походить від того, що село виникло на тому місці, де було найбільше пролито крові (Красне поле). Трохи пізніше до цієї офіційної назви добавляється друга назва – Нижанковичі (в 1565 р.). У переказах ця назва мотивується тим, що нове поселення виникло трохи нижче старого (було понижене). У новому поселенні було вжито цілий ряд заходів оборонного характеру. Особливо заслуговує уваги  спорудження земляного валу. Ще й сьогодні сучасну вулицю Лесі Українки образно називають “за валом”. На території сучасних Нижанкович до останніх десятиріч ХIХ століття існувало декілька самостійних населених пунктів: Заболотці (тепер вулиця Шевченка), Вигадів (частина вулиці Костюшка). У Вигадові (назва походить від корчми “Вигода”) був поміщицький двір і жило у 1880 році 106 жителів. Другий поміщицький двір знаходився в Заболотцях.

        Символіка

       Проведені дослідження дали змогу встановити, що Нижанковичі використовували від ХVІ ст. до 1939 року свій герб із зображенням оленя та зірок. У сучасних проектах символів селища зображено ці давні елементи. Герб – у синьому полі на срібній основі стоїть золотий олень, обабіч нього – по жовтій 8-променевій зірці.

        Географія

        Селище Нижанковичіі розташоване  на своєрідному «острові».  Із західного боку селища простягається дугою польсько-український кордон, а зі східного боку воно відділене від решти України річкою Вігор, яка виходить з Польщі і через декілька кілометрів знову входить на територію Польщі. Відстань до районного центру міста Старий Самбір – 36 км і 132 км до обласного центру міста Львів. Місцевість має низинно-гористий характер. Клімат  характеризується високою вологістю повітря, низьким тиском, м”якими зимами з частими відлигами і помірно теплим без посух літом. Найбільш холодними є січень, лютий і перша половина березня, найбільш теплими – липень і серпень. Характерна наявність туманів. Стан довкілля задовільний.

       Історія

      Перша історична згадка про Нижанковичі сягає ХІV століття. Можна вважати достовірним, що слов’янське поселення нараховує 800-900 років та існувало в той час, коли руський князь Володимир завоював Перемишль та інші руські міста в 981 році. Після того погрому мешканці садиб, що лежать довкола Перемишля, загинули в боях або сховалися в лісах, якими були вкриті околиці узгір’я. Тільки Болеслав Хоробрий в 1018 році відбив землю перемишльську і “тубильці” почали повертатись до своїх давніх садиб. У 1408 році місто дістало магдебурзьке право.

        У документах, що знаходяться в перемишльських архівах, є відомості,що від ХІ століття місто Нижанковичі почало діставати один за одним різні королівські права та привілеї, а саме: в 1408 році поряд з німецьким правом мешканці Нижанкович набули також «право ловити рибу в річці, варити пиво і мед, робити вино і торгувати напоями,при цьому завіз тих напоїв з інших міст заборонений.      

       Адміністрація

      Селище Нижанковичі  входить до складу Нижанковицької об’єднаної територіальної громади  і є її  адміністративним центром.

      Населення

      У населеному пункті налічується 741 двір із загальною кількістю населення 1873 особи. Населення здебільшого корінне, українці, мешкають також переселені поляки. Мешканці Нижанкович розмовляють доволі рідкісним надсянським говором, який належить до південно-західного наріччя української мови.

      Інфраструктура

      Економіка містечка добре розвинена. Працюють приватні підприємства СТ Нижанковичі, ПП «Журавлик», ТзОВ «Чумак», ПМП «Вигор», ПП «Нагода»,, ТзОВ «Чумак», ПМП «Вигор», ПП «Нагода», суб’єкти підприємницької діяльності фізичні особи  ПП Яцина А.С., ПП Іваночко О.С., ПП Півовар Г.С., ПП Цицик Р., ПП Блідий Я.В.,  ПП Кушай О.М., ПП Підганяк Р.М.,  ПП Натяга Б.Я.,ПП Крайник І.М., ПП Третяк, ФОП Герчук,  ФОП Лазор І.М., ФОП Горун А.Р.,ФОП Мартинів, ФОП Марадь С.М. На балансі селищної ради знаходиться житлово-комунальне господарство. Добре розвинена інфраструктура . Є місцева автостанція та залізничний вокзал. Добре розвинений рух автотранспорту та залізничного транспорту, який дає змогу мешканцям селища та навколишніх сіл доїжджати до районного та обласного центру.

      Освіта

       Діти з селища Нижанковичі здобувають повну загальну середню освіту у загальноосвітній середній школі І-ІІІ ступенів Григорія Піпського та профтехосвіту у Нижанковицькому професійному ліцеї. Діє дошкільний навчальний заклад «Колосок».

       Культура

       У селищі діють Народний дім та бібліотека  В.Шагали .Книжковий фонд у бібліотеці налічує 24937 примірників книг. Народний дім і бібліотека є осередком культурно-просвітницької роботи селища.

       Релігія

     У Церквs Святої Трійці  здійснюються  богослужіння громади УПЦ Київського патріархату.

     У   2008 році громадою української греко-католицької церкви збудована церква Священомученика Йосафата.

     Римо-католицька громада проводить богослужіння у костелі Святої Трійці.

        Традиції

        Традиційними у селі є святкування Нового року, Різдвяних свят з колядою і вертепом, Великодніх свят, які супроводжуються великодніми дзвонами, іграми біля церкви та гаївками, святкування Дня Незалежності України..

       Архітектура

       Пам’ятка архітектури - Троїцька церква (Церква Святої Трійці) – ХVI ст.  Церква побудована з каменю, а верх дерев’яний, усі дерев’яні частини скріплені без єдиного цвяха деревяними кілками.  Із переказів відомо, що татарська орда здобула та спалила Краснопіль (Нижанковичі), Частина городян сховалися за мури Троїцької церкви-твердині. Стіни церкви – завтовшки до метра. На згадку тих часів залишилися порубані шаблями чи сокирами бокові двері в церкві та грубі шнури- линви  діаметром до 15 см.

     Ратуша.  Перша Ратуша була побудована в 1859 році. Згодом вона, як і всі будинки у центрі селища , була викуплена і перебудована євреями. Сучасна Ратуша до 2015 року не привертала особливої уваги, Єдиною її окрасою був флюгер - олень, що тримається на довгому штирі і показує напрям вітру. У 2015 році розпочато реконструкцію Ратуші зі збереженням архітектурних особливостей будівлі.

      Палац Анни Грімм, збудований у1890 році у стилі барокко. Фронтальна частина його оздоблена родинним гербом: підковою й короною, на якій сидить голуб. Герб оздоблений декоративною ліпкою. За легендою цей палац належав магнатам Любомирськимю. Пізніше вони передали його свому родичу графу Потоцькому, який  часто приїжджав сюди на полювання. Останньою володаркою маєтку була пані Анна Грімм, австрійка за походженням, якій граф Потоцький подарував свій палац. Вона була самотньою жінкою, вела світське життя і проживала в ньому з прислугою до початку ІІ світової війни. На початку війни виїхала в Відень. За однією з легенд з палацу був підземний хід до замку Гербуртів.

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь